Наше місто — Чернівці

Сонце вмивається в синім світанку,
Гладять синка золоті промінці.
Місто кохане, доброго ранку!
Доброго дня, Чернівці!

Місто надзвичайно гарне. Його планування при значних перепадах у рельєфі місцевості створює розмаїття пейзажів, які розкриваються у своїй безперервній мінливості й неповторності.

Вгору від ріки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами. На пологій частині схилу вони утворюють густу вуличну мережу, прорізану широкими магістралями, що ведуть до Центральної площі міста.

Щодо часу виникнення Чернівців, то ця подія не могла відбутись пізніше 1408 року, оскільки саме під цією датою місто згадується в одній із грамот молдавського господаря Олександра, прозваного Добрим. Невеличка територія на пагорбі над Прутом, очевидно, була заселена ще раніше і перебувала під захистом укріплення на горі Цецино, де розташовувався замок-донжон, збудований у XІІІ ст., про що свідчать знайдені в його фундаменті давньоруські й половецькі прикраси XII — першої половини XIII ст.

У центрі міста височіє ратуша, зведена в 1843-1847 роках. У композиційному плані споруда виконана традиційно для міських ратуш: поєднано два об'єми горизонтальний (самої споруди) та вертикальний (високої вежі). У плані будинок близький до квадрата з внутрішнім двором. Стриманості та простоти надають будівлі стрункі класичні форми. На тлі фасаду чітко виступає центральна частина - головний вхід. Над усією спорудою височить двоярусна вежа з балконом, оздоблена годинником та мідним шпилем із флагштоком.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, збудований у період 1864-1882 років,— один із найстаріших в Україні. Урочисто відкритий 4 жовтня 1875 року завдяки старанням відомого буковинського громадського діяча доктора Костянтина Томащука, якому вдалося переконати уряд Австро-Угорщини в необхідності розмістити університет саме в Чернівцях, за що міська громада видала йому диплом про присвоєння звання почесного громадянина міста (1876 р.). Значною мірою заснування університету дало поштовх розвитку освіти та культури, сприяло формуванню у краї нової генерації людей — високоосвічених, висококультурних, непересічних особистостей, що вимагало й вищого рівня культурно-освітнього середовища.

Сьогодні Чернівецький національний університет — це провідний науково-освітній заклад України. Тут на тринадцяти факультетах навчається понад 14 тисяч студентів. На різних кафедрах та в лабораторіях працює понад 100 докторів та близько півтисячі кандидатів наук. Сфера наукових досліджень охоплює природничі та суспільно-політичні науки. Наукові праці фахівців університету відомі далеко за межами цього навчального закладу і нашої країни.

Чернівцям певною мірою поталанило. Йозеф Главка доклав своїх рук до ще кількох міських споруд. Так, одночасно з резиденцією на кошти вірмено-католицької общини була збудована Вірменська церква (нині — органний зал Чернівецької обласної філармонії). При її будівництві (1869-1875) для оздоблення широко використовувався різьблений камінь, облицювальна цегла, кераміка. У віконних отворах розміщені чудові вітражі релігійної тематики. Ця споруда, як і інші роботи видатного зодчого, далека від канонів тогочасної архітектури і характеризується тими особливостями, які охоплює поняття "еклектика". Разом з тим, будівля вирізняється добротністю як в архітектурному, так і в матеріальному виконанні і сьогодні є справжньою окрасою міста.

Наступною і ключовою домінантною спорудою в забудові міста став театр. У Чернівцях був старий дерев'яний театр, збудований 1877 року. Через пожежну небезпеку в 1903 році остаточно було прийнято рішення про будівництво нового приміщення. Для підготовки проекту і ведення будівельних робіт обрали фірму Фелльнера і Гельмера з Відня. Вибір не був випадковим. Ця фірма мала досвід спорудження 43 театрів у Європі. Куратором будівництва у Чернівцях став Фердинанд Фелльнер, під керівництвом якого було виконано основні проектні роботи. У зовнішньому оформленні театру переважають елементи стилю ренесанс. Декор інтер'єру виконано в стилі бароко в поєднанні білих і золотих тонів, що надає йому елегантності.

Фасад споруди прикрашений скульптурною групою за мотивами грецької міфології. В тимпанах розташовані мармурові бюсти видатних діячів світової культури. Будувався театр з 1904 по 1905 рік. Урочисте його відкриття відбулось З жовтня 1905 року.

У 1908 році в стилі модерн збудовано Єврейський народний дім на Театральній площі. Своєю появою він завдячує Генріху та Жозефіні Ватерам.

І сьогодні Чернівці представлені гідними іменами в галузі культури, освіти, науки та виробництва, серед яких письменники (зосібна, Володимир Вознюк, Тамара Севернюк), композитори, музиканти, співаки і хореографи (зокрема, володар золотої медалі ЮНЕСКО Йосип Ельгісер, лауреат Шевченківської премії Андрій Кушніренко, Павло Дворський), художники (Орест Криворучко, Іван Холоменюк) та багато інших.

Гарантією спадкоємності поколінь митців Буковини виступають найрізноманітніші гуртки та студії прикладного мистецтва, головним осередком яких є Центр творчості дітей та молоді "Юність Буковини". Сьогодні тут навчаються і працюють понад 2200 гуртківців. Завдяки професіоналізму та педагогічній майстерності своїх керівників діти гідно представляють Буковину на різноманітних концертах, конкурсах і фестивалях.

У 1905-1908 роках було здійснено комплексне спорудження залізничної станції Чернівців. В обсяг будівельних робіт входили вокзал, депо, пошта, склади, міст через річку Прут, резервуари з водою для паротягів. Конструкції для нового мосту доставила і змонтувала фірма Л. Зеленського з Кракова. Приміщення вокзалу було спроектовано в модному на той час стилі модерн із дотриманням стриманості в об'ємах, лініях, пропорціях, необхідних для будівель відповідного характеру. Загальна довжина її складає 154 метри.

Чернівці — це місто тінистих вулиць, парків і алей. Найстарішим є нинішній парк культури й відпочинку імені Тараса Шевченка. Заснований 1830 року за проектом інженера Маріна на місці листяного лісу на околиці Чернівців, сьогодні він знаходиться в центрі міста. Площа його — 15 гектарів. Парк формувався з неабияким смаком і знанням паркової культури, про що свідчить чітке планування території, а також велика кількість рідкісних та екзотичних рослин.

На сьогодні в парку нараховується близько 3200 дерев. Серед них 115 видів — інтрадукованих. Всюди багато квітів, розважальних майданчиків.

Ще один старий міський парк носить ім'я Юрія Федьковича. Він розкинувся на пагорбі, який на початку XX ст. носив назву Домник, а пізніше, з 1888 року пагорб — Габсбургів. Височина з крутими схилами, обсаджена деревами, на той час була улюбленим місцем відпочинку чернівчан, для яких у вихідні дні тут грав духовий оркестр.

Зауважимо, що за мальовничістю і своєрідністю цей парк один із кращих у місті, а щодо оригінальності архітектурного планування, на думку спеціалістів,— унікальна пам'ятка садово-паркового мистецтва України.

У парку завжди людно. В минулому тут прогулювались Ольга Кобилянська, яка жила неподалік, Іван Франко та інші відомі чернівчани й гості міста.